ВІКТОРІЯ ФЕФЕЛОВА
Chief People Management Officer
Бути зайнятим — новий синонім успішності. Через історії про СЕО, які прокидаються о 4 ранку та працюють по 80 годин на тиждень, велика кількість обовʼязків та постійна зайнятість асоціюється з пошаною від суспільства. Але для багатьох така культура гіпервідповідальності обертається не натхненням, а виснаженням та відчуттям глибокого незадоволення.
У професійному середовищі гіпервідповідальність нерідко сприймають, як привід для гордості, помилково ототожнюючи її з відданістю справі чи так званим “мисленням власника” (ownership mindset).
Тим часом ownership mindset — це свідоме бажання відповідати за свій внесок у справу, проявляти небайдужість до обговорення нових ідей, піклуватися про проєкт, як про власну розробку, але й вміти делегувати та працювати у межах власних ресурсів.
Гіпервідповідальність відрізняється тим, що ґрунтується на тривозі: співробітник відчуває, що зобовʼязаний контролювати все. Це часто призводить до вигорання та почуття провини.
Особливо гостро це відчувається у динамічних галузях на кшталт IT, де змін багато, а вимоги до швидкості та якості — високі. То ж, коли ви обираєте нову команду та переглядаєте ІТ вакансії, звертайте увагу не лише на робочі умови чи рівень зарплати, а й на культуру. Адже підтримка, гнучкість та повага до людського ресурсу не менш важливі, ніж облаштування робочого місця.
У цій статті Computools розповідає, як розпізнати відповідальність, у чому її потенціал та ризики. Дізнайтеся, що можна зробити, аби вона не заважала професійному зростанню.
Що спричиняє гіпервідповідальність в ІТ галузі: психологічні передумови
Гіпервідповідальність — це психологічний стан, коли людина відчуває особисту відповідальність за події чи вчинки, на які насправді не має впливу. Вона рідко зʼявляється раптово. Найчастіше — проростає з глибших внутрішніх переживань, які ви можете навіть не усвідомлювати до кінця.
Наприклад, у декого перфекціонізм викликає думки, що все має бути ідеально, бо інакше не має жодної цінності.
Це призводить до того, що умовний тестувальник Дмитро не просто хоче зробити свою роботу добре, а боїться зробити її хоч на краплю гірше, бо вважає, що це призведе до фінансових втрат компанії.
Він по 5 разів перевіряє ті самі функції, відкладає релізи, адже “ще не все перевірено”. І хоч команда впевнена, що проєкт готовий до запуску — він не може заспокоїтися. Але таке ставлення до ситуації не тільки виснажує Дмитра та наближає його до емоційного вигорання, а й знижує продуктивність його колег.
Щире бажання не розчарувати колег призводить до того, що ІТ-фахівці з гіпервідповідальністю не можуть розслабитися ані на хвилину, адже у цей момент все обовʼязково піде не за планом (на їхню думку).
Такі люди можуть брати чужу роботу, перевіряти усе двічі, переконуватися, що інші теж встигають за дедлайнами (навіть якщо це не їх зона відповідальності). Ці внутрішні мотиви часто лишаються непомітними для інших, бо зовні все здається добре: людина старанно працює та бере участь у всіх процесах.
Хто у групі ризику?
Гіпервідповідальність в ІТ галузі проявляється однаково не у всіх, але є ролі та середовища, у яких вона особливо помітна. Наприклад, Junior-спеціалісти часто бояться не виправдати довіру колег чи безпосереднього керівника, то ж у бажанні довести свою професійність, вони легко беруть на себе більше, ніж потрібно.
Зовсім інші обставини, але той самий тиск можуть відчувати, наприклад, Product-менеджери. Вони відповідають не тільки за себе, а й за команду. І коли щось іде не так, беруть провину на себе, навіть, якщо це чужа помилка.
Особливий ризик відчувають співробітники у стартапах, адже ролі та обовʼязки можуть бути розмитими, а задач багато. За відсутності чітких меж, відповідальність часто бере на себе той, хто не хоче допустити хаосу.
Фахівці, які зіштовхуються з мікроменеджментом від керівництва, також майже завжди знаходяться у напруженому стані. Контроль кожного кроку може дати підґрунтя для розвитку гіпервідповідальності, але не через власне бажання людини, а через відчуття страху припуститися помилки.
Користь та шкода гіпервідповідальності
Відповідальність та гіпервідповідальність в ІТ галузі — це не завжди про щось негативне. У колективі зі здоровим менеджментом ця риса навіть може бути сприятливою.
Спеціалісти з таким підходом до роботи часто стають рушіями змін, беруть ініціативу у свої руки та бачать потенційні проблеми ще до того, як вони перетворюються на реальні труднощі. Вони не байдужі до результату, переживають за продукт та його якість, а також за команду. Таких фахівців поважають та цінять колеги.
Проте це все працює, доки ви зберігаєте work-life balance. Але якщо ваші внутрішні ресурси закінчуються, користь від гіпервідповідальності зникає й лишається тягар. Постійний контроль над собою та іншими, страх помилитися, “страхування” колег, навіть коли про це не просять — усе це швидко може виснажити вас.
Часто гіпервідповідальна людина виглядає вкрай активною. Але тіло й емоції видають перші “дзвіночки”: поганий сон, ранкова втома, роздратування, відчуття провини, відсутність радості за успіхи, бо вся увага сфокусована не на перемогах, а на тому, що можна було зробити краще.
Якщо ви починаєте ловити себе на думці, що тільки ваше втручання тримає проєкт — це вже тривожний сигнал.
Як подолати гіпервідповідальність в ІТ, якщо вона приносить шкоду?
Як ви вже знаєте, будь-яка негативна навичка або якість не є вироком. З гіпервідповідальністю ви також зможете впоратися: без надзусиль, без радикальних змін, просто крок за кроком.
Ось кілька порад, які допоможуть вам повернути баланс:
1. Визначте свою зону відповідальності та зафіксуйте її.
Напишіть список ваших обовʼязків, відмітьте ті, за які ви дійсно маєте відповідати, а які ви взяли автоматично у процесі роботи. Вам не потрібно контролювати кожний процес у команді.
2. Навчіться вчасно зупинятися.
Ідеально — не існує. Якщо задача зроблена добре, не шукайте ще трьох способів для її покращення.
3. Не повертайтеся до задач після завершення робочого дня.
Розділяйте день на робочу та особисту частину. Це не про те, щоб “кинути все” та закрити ноутбук з незавершеною задачею рівно о 18.00. Проте, якщо з’явилася ідея або виникло бажання “швиденько доробити”, дайте собі паузу. Мозку теж потрібний відпочинок, щоб завтра працювати ефективно.
Робочі задачі краще залишати на робочий час. Це не лінь, а навичка, яка допомагає зберегти енергію, фокус і задоволення від того, що ти робиш.
4. Не намагайтеся вхопитися за все одразу.
Коли на вас давить тягар великої кількості задач, ви можете відчути напругу та втрату контролю. Аби зменшити ці відчуття, виконайте мінімальну дію, яку ви можете зробити просто зараз.
5. Розмовляйте з колегами.
Іноді варто чесно сказати: “Мені зараз складно”. Колеги не читають думок, а з віддаленою роботою стало ще важче вхоплювати настрій інших членів команди. Прохання про допомогу не є проявом слабкості.
У команді зі здоровою атмосферою ви не маєте брати на себе всі обовʼязки, щоб бути цінним. Достатньо бути собою, працювати чесно та у межах власних ресурсів.
У Computools ми віримо, що найкращі проєкти створюються там, де є взаємна підтримка та довіра. Ми цінуємо відповідальність, але вона не повинна заважати особистому життю.
Якщо ви хочете, щоб робота в ІТ приносила задоволення, а не вигорання — нам варто йти одним шляхом. Заповнюйте форму або дивіться актуальні ІТ вакансії, створюймо щось цікаве разом.
